Калібрування столу 3D-принтера і Z-offset

Крок 1. Механіка

Перед будь-яким калібруванням перевірте залізо. Підтягніть гвинти рами, перевірте, чи не бовтається каретка по осі X і чи рівно стоїть скло або магнітна поверхня. Прогрійте стіл до робочої температури — метал і скло розширюються, і холодне калібрування «попливе» при друці.

Пружини під столом мають бути затиснуті приблизно наполовину: повністю розпущені гуляють від вібрації, повністю затиснуті не дають запасу на регулювання.

Крок 2. Нуль по кутах

Класичний спосіб — аркуш паперу. Опустіть сопло в кут, підсуньте папір і крутіть гвинт, доки папір не почне рухатися з легким тертям. Обійдіть усі чотири кути, потім центр, потім ще раз по колу: перше проходження завжди зсуває наступні.

Папір — грубий інструмент, він задає приблизно 0.1 мм. Це нормальний старт, точність доберемо далі.

Крок 3. Z-offset у русі

Найточніше налаштування робиться не в меню, а під час друку. Запустіть тестовий друк першого шару й крутіть Z-offset прямо на ходу, дивлячись на нитку.

• Нитка кругла, легко відколупується — сопло високо, опускайте.
• Нитка розмазана, прозора, з заусенцями — сопло низько, піднімайте.
• Правильно — нитка злегка розплющена, сусідні лінії зливаються без борозен і без напливів.

Крок 0.02–0.05 мм. Не міняйте більше за один раз: різниця між «ідеально» і «розмазало» на першому шарі — це десяті частки міліметра.

Крок 4. Тестовий шар

Надрукуйте один суцільний шар на всю площу столу — це показує картину цілком. Рівний матовий прямокутник без просвітів означає, що калібрування зроблено. Просвіти в одному куті — механіка, а не offset: поверніться до кроку 1 або побудуйте карту столу (mesh), якщо принтер це вміє.

Автокалібрування: що воно може і не може

Датчик вимірює висоту в кількох точках і будує карту, за якою принтер підіймає й опускає сопло під час друку. Це рятує від нахилу й невеликої «хвилі», але не виправляє фізичне викривлення поверхні й не компенсує бовтанку. І ще: датчик знає, де поверхня, але не знає, наскільки сильно ви хочете притиснути пластик — Z-offset усе одно доводиться задавати руками.

Коли справа не в калібруванні

Якщо перший шар лягає рівно, але деталь усе одно відходить, дивіться в бік адгезії та усадки: температура столу, чистота поверхні, протяги. Детально — у статтях про перший шар і адгезію та про warping. А якщо нижній шар навпаки розплющило по периметру — це «слонова нога», і лікується вона зменшенням притискання, а не збільшенням.

Як часто це повторювати

Калібрування — не щоденний ритуал. На справному принтері з жорсткою рамою його вистачає на місяці. Повертатися до нього варто у чотирьох випадках: після перевезення принтера, після заміни поверхні столу або сопла, після втручання в механіку осі Z і коли перший шар почав лягати інакше, ніж раніше.

Якщо ж калібрування «злітає» щотижня — це симптом, а не норма: перевірте, чи не бовтаються гвинти столу і чи не деформувалася поверхня від нагріву. Постійне підкручування offset тут лише маскує проблему.

Різні поверхні — різний offset

Скло, гладкий PEI, текстурований PEI і магнітна плівка мають різну товщину, тому після заміни поверхні offset потрібно задавати заново. Текстурований PEI до того ж вимагає трохи меншого притискання: його рельєф сам створює зчеплення, і надмірний тиск лише забиває фактуру пластиком.

Та сама логіка з матеріалами: PETG липне сильніше за PLA, тому для нього комфортніше трохи менше притискання плюс клей-олівець як розділювач.

Типові помилки

• Калібрувати на холодному столі. Прогрів змінює геометрію: холодне калібрування зіб’ється на першому ж друці.
• Тягнути папір із зусиллям. Папір має ковзати з легким тертям, а не рватися — інакше сопло стане надто низько.
• Крутити offset великими кроками. 0.1 мм за раз — це перескок через усю робочу зону налаштування.
• Забути про сопло. Наліт на кінчику сопла піднімає його фактично вище: почистіть перед калібруванням.

Часті питання

← Усі статті блогу